22 квітня у Книгарні «Є» відбудеться презентація книжки Ярослава Івашкевича «Злет (вибрана проза)».

Учасники презентації - перекладачі:

Дзвінка Матіяш, Леся та Ігор Пізнюки.

Вибране Ярослава Івашкевича є першою книгою нової серії Translatorium.ua (польська класика ХХ століття), започаткованою  2007 року міжнародним перекладацьким семінаром „Трансляторіум"  і Видавничою групою „Сучасність".

Проект підтримують Посольство Республіки Польщі в Україні та польський Інститут Книги.   Інформаційними партнерами є інтернет-портали Арт-вертеп, Azh.com, журнал іноземної літератури „Всесвіт".

Книга  „ Злет", що її видавнича прем'єра  відбулася під час ХІV міжнародного Форуму видавців у Львові, є першою максимально повною презентацією Івашкевичевої прози в Україні.  Свого часу лещата совєтської цензури, в подальшому вже інші - прозаїчніші, проте не менш прикрі, причини,  на невиправдано довгий час відтяли українського читача від доробку славетного поета, прозаїка, есеїста та перекладача, одного зі зачинателів сучасної польської літератури, чиї біографія та творчість були якнайтісніше пов'язані власне  з Україною.

Ярослав Івашкевич народився 1894 року в Кальнику побіля Києва. Коли не рахувати дворічної перерви, що припадала на раннє дитинство, свою молодість, аж до 1918 року, він провів в Україні. Тут він доростав у багатонаціональному середовищі, закінчив російську гімназію, навчався у музичній школі в Єлисаветґраді, в консерваторії та університеті в Києві.

Письменник цей був довговічний. Йому, нащадку  повстанців 1863 року, судилося дожити до повстання „Солідарности" у 1980 і стати самовидцем - і суб'єктом -- усіх європейських повстань, революцій і воєн своєї доби -- суспільних, а також  мистецьких, естетичних та ідеологічних. Устиг він незмірно багато. Доробок гідний подиву, навіть з огляду лише на фізичний обсяг і жанрову строкатість: тут і вельми непересічні дорожні нотатки, і переклади з К'єркегора, і  любовна лірика, присвячена представникам обидвох статей. Годі повірити, що все це розмаїття писало одним пером.

Твори у „Злеті" зумисне подані не за хронологічною послідовністю, а саме за, так би мовити,  логікою жанру: від похмурого побутописання у однойменному „Злеті" до пронизливо-приватного „маннівського" епістолярія  у „Sérénité".   „Мати Йоанна від Ангелів" стилізована під готичну прозу за мотивами відомого середньовічного сюжету про вигнання бісів. Водночас близька польському модерну, насамперед, у малярстві. Недарма екранізація Єжи Кавалеровича належить до шедеврів польської кіношколи. 

Язичницька „Березина" й „провінційно"-фройдистські  „Панни з Вілька"  за манерою письма наближені до прози кінця дев'ятнадцятого століття, тоді як „Тано" відверто тяжіє до раннього постмодерну,  а,  коли зважати на рік написання - до  протопостмодерну. 

Проза Івашкевича густо насичена білоруськими і, - насамперед, -- українськими алюзіями.  Це не інфантильне „тіха украінская ночь" у так званій російській школі. Івашкевич схиляється до візії польських романтиків, до візії криваво-потойбічної й навіженої України Сенкевича й Словацького.  В новелі „Місяць сходить" подибуємо  дещо морочну цитату з розмови польських поміщиків про українського селянина й українську ментальність:

          - Сила і міць творіння дрімають у цій розлінивленій масі. І страхітлива жорстокість!..  Як жахливо вони мучать тварин.

- Як вони мучили людей, подумай, скільки крови тут пролилося, навіть у тій долині. Коліївщина, уманська різня, селянські війни часів Яна Казимира, все це завершилося струменями крови. Спливала вона рікою до того погідного ставу, тут, попід тим млином настромили на палі чотирьох козаків Гонти, а там, проти маєтку бунтівнича рука мордувала старшину, а там, на хуторі спалили живцем цілу родину..."

 - Звідки ти це знаєш?..

 - Не знаю, певно, що не знаю, ця земля майже не має історії, але так мусило бути. І хтозна, як іще буде."

Ця цитата не є віртуальною кісткою для вузькочолих „мисливців на відьом", які тільки й чигають на свіжі докази польського україножерства. В Івашкевича апріорі не було жодних „-жерств" і фобій. Декларативний пан-європеєць (і водночас декларативний провінціал), він уже у ранній прозі бачив Русь-Україну як європейський терен у Ґедройцевому форматі, як терен, якого не подужали збагнути ні королева Бона, ні пізніші польські владарі, для яких невміння бачити те, що є, і те, „як іще буде", стало причиною локальних європейських катастроф. Це радше доказ позачасовости Івашкевичевої прози, її прозорливости, а також беззаперечної універсальности.

„Фаховий" читач досхочу порозкошує на цьому інтелектуальному бенкеті,  вишукуючи закодовані в текстах незліченні алюзії й цитати, історичні й літературні ремінісценції. Натомість шанувальник фабулярної (історичної, воєнної, містичної, еротичної) прози вдовольниться захопливим сюжетом, не заглиблюючись у нюанси тонкої й вишуканої літературної гри.  

Передмова Адама Поморського є своєрідним путівником не лише по творчості Івашкевича, а й  по всій його майже сторічній епосі, і водночас самодостатнім і багатовимірним культурологічним текстом.

Усі віршовані цитати блискуче перекладені Ігорем Римаруком. 

Художнім оформленням книжкова серія завдячує мистцеві-універсалу Юркові Іздрику, одною із творчих іпостасей якого є неординарні дизайнерські проекти.

* * *

Адреса Книгарні «Є»: вул. Лисенка, 3 ст. м. «Золоті Ворота».

22 квтня, 17 00

Запрошуємо всіх Вхід вільний