Навіть у суто поетичних творах Лесі Українки вчувається не лише драматизм, а й драматичний за жанром виклад подій. А суто драматургія в творчості поета посідає вагоме місце. Слід лише пожалкувати, що сценічна історія цих великих творів бідніша ніж хотілося б. Тішуся тим, що саме радіотеатр вніс свій вагомий внесок в історію відтворення шедеврів Лесі.
У драматичній поемі „Оргія” автор, як і в „Кассандрі”, звертається до Греції – місце дії – Коринф. Герой – славетний грецький співець Антей, нащадок Прометея, - з глибоким сумом дивиться на поневолену римлянами батьківщину. Цей трагічний образ у радіовиставі, глибоко вирішеній Сергієм Данченком, з великою трагічною силою відтворив Богдан Ступка. А дружину Антеєву Нерісу - лукаву, хитру і все ж таки люблячу - грала радіодебютантка Олена Пономаренко.
„Бояриня” – драматична поема, що відсилає нас, мабуть, до 60-х років ХVII сторіччя. То перший твір для театру, створений Лесею на українському матеріалі. Пишучи свою поему, авторка хворіла, і залишається лише дивуватися, що написано цей дивовижний твір за три дні. „Безконечно печальним образом” назвала Ліна Костенко героїню „Боярині” Оксану, що живе в Москві, тужить за Україною і помирає від цієї туги.Поставив виставу Дмитро Чирип'юк, а Оксану зіграла Лариса Хоролець.
В „Осінній казці” Леся Українка ніби торкнулася політичних подій, проте, надала їм казкового забарвлення. Лицар-вязень – жертва обставин – в цій ролі Олексій Богданович, а принцеса, може то і є сама воля – актриса Ада Роговцева. До речі, саме Ада Роговцева зіграла на сцені в драмі Юрія Щербака „Сподіватись” саму Лесю Українку.
Апофеозом творчості Лесі Українки – і не тільки драматичної - є драма-феєрія „Лісова пісня”, написана влітку 1911 року. Сама авторка зізнавалася, що п’єса подарувала їй дорогі хвилини екстазу. Душа народу, душа природи промовляє до нас і промовлятиме завжди зі сторінок феєрії. А написано її за 10-12 днів. Це краса поезії і пересторога, це безсмертя кохання і розуміння того, що не всі можуть „своїм життям до себе дорівнятись”. Це історія життя, любові, зради, вірності, пам'яті, забуття і знову таки життя. Драмі притаманні високі ідеали краси і шляхетності. Це і стало сенсом радіовистави, вирішеної режисером Віталієм Малаховим. Мавку зіграла Ада Роговцева, Лукаша – Олександр Ігнатуша, дядька Лева – Костянтин Степанков.
Драми Лесі Українки – духовний скарб нації. І майбутньому належить ще сказати своє слово у тлумаченні його шедеврів.