Історико-філологічна спадщина Василя Сімовича (1880-1944) – видатного українського вченого, культурного і громадського діяча, випускника Чернівецького університету – становить надзвичайно важливе джерело для дослідження історії українського мовознавства, літературознавства, видавничої справи, національно-культурного відродження українців Буковини, Галичини, Наддніпрянщини кінця ХІХ – початку ХХ ст., історії визвольних змагань, життя української еміграції в Чехо-Словаччині.
Літературознавчі та культурологічні праці, мемуаристика охоплюють період від 1900 до 1943 року й містять важливі відомості про творчість письменників-класиків (Т. Шевченка, І. Франка, Ольгу Кобилянську, Б. Лепкого, Лесю Українку, О. Маковея, М. Коцюбинського та ін.). Передмови до численних редагованих В. Сімовичем видань їхніх творів, його коментарі й рецензії подають широке тло літературного й культурного руху на західноукраїнських землях в першій половині ХХ ст.
Надзвичайно високою науковою й пізнавальною вартістю відзначаються спогади В. Сімовича про культурно-освітню діяльність української інтелігенції в роки Першої світової війни й на еміграції.